На початку 1960-х років у місті Лом був відкритий завод «Дунав», який спеціалізувався на випуску платформних електровантажівок і тягачів. Його потужність становить 15 000 – 18 000 машин на рік. У Плевені було запущено виробництво ручних візків і навантажувачів. Середньорічне виробництво цього заводу за період його роботи досягає 8500 – 9500 шт. Завод “Рекорд” був побудований в Пловдиві на початку 1970-х років. Спеціалізується на виробництві автонавантажувачів.

У наступні роки збільшився обсяг виробництва, поглибилася спеціалізація країни в цій галузі. У 1963 році був створений Інститут електронавантажувачів – унікальна в своєму роді науково-конструкторська організація в світі.

Трохи пізніше народилося перше болгарське державне бізнес-об’єднання (DSO), основним видом діяльності якого було виробництво підйомно-транспортних машин – DSO “Transportno Masinostroene”.

До складу державного об’єднання «Балканкар» входять не тільки п’ять основних складальних виробництв. Сюди також входять підприємства з виробництва проміжної продукції, яка використовується при створенні електронавантажувачів. На кінець 1980-х років вона мала 39 підрозділів – 31 у країні та 8 за кордоном. Його заводи також виробляють автобуси, автомобілі, велосипеди, підйомники, гідравлічні пристрої, акумулятори, вантажівки тощо.

З року в рік кількість транспортно-підйомних машин, які виробляються в нашій країні, збільшується. У 1978 році Болгарія посіла перше місце в світі за загальним обсягом виробництва і експорту каррі. Цю позицію наша країна займає десятки років. Найбільша кількість автомобілів, створених за рік, у нашій країні була досягнута в 1987 році – близько 89 000 штук. Для порівняння, у всіх інших європейських країнах того часу щорічно випускалося близько 17 000 – 18 000 подібних машин.

Більшість виробництва болгарських електронавантажувачів і навантажувачів експортується. Загальна кількість випущених автомобілів у 1992 році досягла 1 500 000 одиниць. До 1995 року середньорічний обсяг виробництва коливався від 70 000 до 75 000 одиниць.